Як відомо з фармацевтичних довідників ХІХ та поч. ХХ століть, а також періодики того періоду, заснував аптеку поблизу Ратуші Едвард Стенцель.
Згідно зі збереженим могильним пам'ятником Стенцля на Личаківському кладовищі у Львові, народився аптекар 10 червня 1846 року.
У шематизмі Королівства Галичини та Володимерії 1876 року є перша згадка про "одноосібну приватну" аптеку Едварда Стенцля.
Як стверджує газета "Gazeta Lwowska" за 9 вересня 1876 року, 4 травня 1876 року рішенням Окружного суду Стенцель був призначений заступником касира "Товариства зареєстрованих з необмеженою гарантією" замість п. Мавриція Гловацького. У тій ж газеті є згадка про те, що в аптеці Стенцля продавалося "молоко для омолодження волосся" "Puritas" з Відня.
За даними шематизму та газети "Gazeta Lwowska" можна зробити висновок, що аптека була заснована в 1875-76 роках. Газета "Gazeta Narodowa" за 10 грудня 1876 року вказувала й таке: «Пастила Карагін з однойменного моху виявилася найбільш ефективною проти кашлю, нежиті та хрипоти, також завдяки своєму приємному смаку вона заслуговує на пріоритет над іншими засобами подібного роду. Для придбання в аптеці Едварда Стенцля в Коломиї. Ціна коробки – 35 ct».
У періодиці "Gazeta Narodowa" за 15 лютого 1877 року зазначається, що в аптеку Стенцля постачалися з Відня бальзами для лікування зубів, есенції проти сухоти і "душності" та інші рідкі лікарські засоби, а в тій ж газеті за 23 вересня того ж року постачалися рідкі ліки берлінської компанії Raymond & Comp.
У 1877 році Едвард Стенцель став "звичайним членом" Коломийського осередку Татржанського товариства, про що свідчить його звіт, виданий у 1878 році. Цікавим є той факт, що в Стенцлеву аптеку завозили так звану "французьку горілку", яка виконувала функцію обезболювання та дезінфікування.
За даними шематизму за 1879 рік, власник аптеки став асесором торгового суду при Коломийському окружному суді. Пробув на посаді до 1899 року. 6 листопада 1884 року рішенням Окружного суду була створена торгова фірма, яка внесена в загальний торговий реєстр "Вінценз, Стенцель і Ліскевич", одним з керівників якої став Едвард Стенцель.
Аптека впродовж багатьох років розвивалася й аж у 1894 році досягла значних успіхів: у газеті «Czas» за 12 жовтня 1894 року дізнаємося, що аптека отримала срібну медаль Загальної крайової виставки у Львові за інноваційну технологію ідеального висушення трав.
У шематизмі 1900 року згадується аптекар як цісарсько-королівський радник та як професійний громадський суддя. Ізидор Зеригієвич, член-засновник Архієпархіального союзу вірмен у Львові та активіст «Соколу» у Заліщиках, працював в аптеці Стенцля з 01.05.1894 - 01.01.1896 та 05.01.1897 - 11.01.1898 років.
За даними «Енциклопедії Коломийщини», у 1904 році також отримав вищенаведений власник срібну медаль Загальної крайової виставки у Львові за створення сиропу «Карпатське зілля» від кашлю та легеневих хворіб. У газеті "Goniec Pokucki", яка видавалася в Коломиї в 1907-08 роках, зазначається, що аптекар виділяв кошти на утримання польських шкіл, підпорядкованих Товариству народних шкіл.
15 квітня 1910 року, на 64-му році життя (як зазначається в газеті "Gazeta Lwowska"), Едвард Стенцель помер, згодом похований на Личаківському кладовищі у Львові.
У 1879 році Едвард Стенцель був одружений на Юлії Стенцель, що зазначається в польській електронній генеалогічній базі. У 1881 році народився Едвард-молодший. У 1892-99 роках навчався в Коломийській польській гімназії, у 1908 році у Львівському університеті отримав ступінь доктора права, згодом став адвокатом. 30 липня 1912 року одружився у Львові на Марії Новориті. 29 квітня 1884 року народився ще один син, Штефан Стенцель.
Про нього буде йтися мова детальніше, оскільки саме він успадкував аптекарську справу свого батька.
Після завершення навчання, імовірно, у гімназії, навчався Штефан у Львівському університеті у кафедрі хімії філософського факультету. Захистив дисертацію під керівництвом професора д-ра Броніслава Радзишевського (1838-1914) (це все відомо з хроніки діяльності Львівського університету в 1898-1910 роках) на тему "Про конденсацію бензолу з альдегідами орто- і метатолуолами". Згодом став магістром фармації. 14 листопада 1908 року одружився на Софії Семкович, доньці професора гімназії д-ра Владислава Семковича. Вінчання вони провели у соборі св. Марії Магдалени у Львові. У шлюбі народилася донька Софія 23 березня 1910 року в Коломиї, яка в міжвоєнний період навчалася в Краківській академії мистецтв і залишилася жити в Кракові. У 1911 році став членом Татржанського товариства (коломийський осередок). 8 червня 1911 року рішенням Окружного суду Коломиї Штефан Стенцель став законним власником аптеки біля Ратуші. Як стверджує дослідник аптекарства на Галичині Анатолій Гурин, "1919 року аптеку Маріацьку (біля пам'ятника Міцкевичу у Львові, авт.) придбав фармацевт доктор Стефан Cтенцель (Stefan Stenzel). Він переніс її з вулиці Гетьманської, 8 до новозбудованого першого львівського «хмародеру» – кам’яниці Шпрехера на площі Маріацькій. У 1921 році відомий львівський архітектор Генріх Заремба виконав проект інтер’єру нової аптеки у стилі неоампір та необідермаєр, який вирізнявся серед аптек того часу стильністю й елегантністю. Інтер’єри були оздоблені скульптурами Петра Війтовича. Приміщення разом з підвалами було триповерховим: на першому виготовляли і продавали ліки, на другому мешкала родина нового власника. Пізніше родина переїхала до відомої Вілли Кшешуновичів на теперішній вулиці Коновальця, 100. Стефан Стенцель добре знався на виготовленні косметичних кремів та інших засобів для догляду за шкірою. Хітом Стефана Стенцеля став і запатентований крем для обличчя Benigninа, призначений для усунення небажаного у ті часи ластовиння й засмаги. Засіб продавався в невеликих прикрашених порцелянових посудинах". У міжвоєнний період, як зазначається в польських медичних довідниках 1930-х років, власник аптеки біля Ратуші зазначається д-р Штефан Стенцель. Його подальша доля є в науковій праці Здзислава Єзірського «Система політики охорони здоров’я в СРСР у Станіславській області»: «У 1940 році аптекар, доктор Стефан Стенцель був депортований до Казахстану зі своєю сім’єю. (…) Коли через 2 роки перебування в Казахстані він почув про формування Армії генерала Андерса (за даними Вікіпедії, польський генерал, політик; 1941–1942 командувач Польської армії в СРСР, 1942–1943 — Польської армії на Сході і 1943–1946 — 2-го Польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно; 1946-1954 головнокомандувач і генеральний інспектор Польських збройних сил в еміграції, авт.), приєднався до неї. Він став керівником Центрального медичного постачання. На жаль, у результаті надзвичайного виснаження через кілька днів захворів на тиф і помер. Похований на військовому кладовищі в Янгіюлі (Узбекистан)». Помер, як виявилося, 31 березня 1942 року.
Його аптеки у Львові та Коломиї були націоналізовані радянським комуністичним режимом. У Коломиї аптека мала державний номер 101. Згодом викупила її аптечна компанія "Копійочка", яка повністю видозмінила як екстер'єр, так й інтер'єр аптеки, не залишивши ні сліду з минулого на відміну від львівської аптеки Стенцля, яку повністю зберегли та перетворили в музей.
